Бий своїй, щоб чужі боялися: жахи в українській армії

Шостого квітня на «Обозревателе» вийшла історія контрактника Сергія Копаненко , який служив в батальйоні «Донбас-Україна» і розповів багато цікавого про жорстокість командування і панують там порядках.

Разом з ним інтерв’ю нам давав екс-начальник автослужби «Донбас-Україна» Олег Васильчук, якому теж дісталося за час служби.

Ми публікуємо його розповідь від першої особи.

Історія Олега Васильчука

Я прибув для несення служби в 46-й батальйон, коли він дислокувався в селищі Великі Новосілки. Це вже безпосередньо зона АТО.

В кінці жовтня ми виїхали звідти на місце постійної дислокації в місто Лозова, Харківської області. Далі наряди проходили як годиться.

Десь 30 або 31 жовтня я відпочивав у себе в техчастині після наряду. Заснув, а коли відкрив очі, то не міг зрозуміти, що зі мною відбувається: переді мною калюжа крові, на голові гематома, обличчя теж в крові.

Поруч зі мною в кімнаті була людина, у якої я запитав, що сталося. Він пояснив, що приходив заступник комбата по артилерії «Гайдук» і побив мене.

Потім я вийшов у кімнату, де теж сидів офіцер з розбитим обличчям. Я запитав що з ним. Він мені розповів, що його теж побили. Після цього в кімнату зайшов «Гайдук» з начальником взводу охорони та наказали, щоб я віддав їм пістолет.

Після цього мені ввели знеболювальне і відправили в першу лікарню, де зашили голову в трьох місцях. На друге число я виписався і мене перевезли в частину, а там вже фельдшер направив мене в госпіталь в Харкові, де я пробув трохи більше двох тижнів.

«Краще б ми тебе під берізкою поховали»

Васильчук розповів, що піля виписки повернувся в розташування батальйону, щоб отримати належну йому відпустку.

Мені сказали, щоб я йшов до командира батальйону полковнику Власенко. Коли я прибув до нього на доповідь, то в хід тут же пішли погрози: «Краще б ми тебе в Мар’їнці під берізкою поховали, а мамі твоїй повесточку прислали. Ніхто б і не дізнався. Я тобі раджу або звільняйся, або переводься».

«У «Донбас-Україна» немає армії»

Я закінчив військовий інститут і суворівське училище, служив в тій армії, тому прекрасно знаю якою вона має бути.

Так ось в «Донбас-Україна» немає армії. Всім крутить «Філін», а наближені до нього вважаються начальниками. Тобто людина може навіть не бути офіцером, але віддає накази, тому що він друг комбата. Там є багато тямущих хлопців, які прийшли захищати Батьківщину, але вони швидко розуміють, що не туди потрапили

А з «Гайдуком» у нас були ситуації, коли він намагався мені наказувати. Але він молодший лейтенант, а я старший. До того ж по службі ми з ним не перетинаємося. У мене є свій начальник, про що я йому прямо говорив.

Напевно це його якось зачіпало, бо все навколо падають на коліна, а я ні. А у цих людей не прийнято домовлятися по-доброму. Вони відразу починають чинити моральний і силовий тиск. Ну моральний на мене не діє, тому мабуть так все і вийшло.

Після розмови з «Філіним» Васильчук поїхав у відпустку в Білу Церкву, де лікар запідозрив у нього серйозні пошкодження голови.

У мене постійно крутилася голова, втрачав свідомість. Лікар сказав зробити повторний знімок. Я поїхав в київський шпиталь, зробив МРТ і прийшов на консультацію до іншого лікаря.

Він мені каже: «У тебе в голові осколки, які потрібно терміново видаляти. Передзвони в частину, нехай вони надішлють тобі документи. Тому що їхати самому в такому стані не можна».

Я передзвонив начальнику медичної служби, він підготував документи, а потім подзвонив до мене і сказав, що комбат заборонив їх видавати, бо я нібито самовільно залишив частину. Хоча у мене були всі підстави для відпустки.

Незабаром після цього я знову втратив свідомість і потрапив в білоцерківський госпіталь, де лікувався два місяці, а потім мене перевели в Київ, щоб зробити операцію.

«Сергія привели в крові»

Васильчук розповів, що після операції повернувся в розташування батальйону, де його чекали нові неприємності.

Згідно із законом після операції мені покладалися два тижні відпустки на відновлення, але для цього потрібно було отримати документи в батальйоні. Я прийшов в стройову частину, але там мені сказали, що їм наказали мої документи не приймати. І більше ніяких пояснень не дали.

У харківській комендатурі, куди я відправився після цього, мені порадили звернутися в прокуратуру. Але був кінець дня, слідчого на місці не було. Мені рекомендували написати заяву і відправити його рекомендованим листом, щоб на руках було підтверджуючий документ.

Після цього я повернувся в частину. У моєму виписному аркуші було зазначено, що командир повинен надати документи для військово-лікувальної комісії (ВЛК) на придатність до несення військової служби.

Спочатку мене взагалі не хотіли відпускати, потім тягнули з документами і все це розтяглося дны на чотири. В один з цих днів я побачив Сергія (киваючи на товариша, — Ред.), з яким ми тоді були ще не знайомі.

Я якраз перебував у медичній частині, коли туди ввели Сергія. А я дивлюся у нього губи в крові і на обличчі видно такий стресовий стан. Кажу: «Що трапилося? Знову» Гайдук? «Він каже тільки» Так «. Пам’ятаю, що Сергій толком не міг говорити, тому що у нього все було залито кров’ю. І попросив тільки папірець, щоби писати.

Погрози

Незабаром після цього я поїхав на ВЛК, яка видала мені свідоцтво про непридатність до військової служби. Після цього я прибув з усіма документами до військової частини з приводу звільнення. Мені видали обхідний лист, я передав документи начальнику штабу і пішов проходити службу. Мені сказали, що буквально день-два і я поїду, але потім почався тиск.

Почалися перевірки, погрози. «Філін» особисто погрожував мені зробити в голові «ще одну дірку». У мене почав підніматися тиск, тому що з операції пройшло всього нічого часу. Я звертався до санчастини, щоб мене звозили в госпіталь, але начмед сказала мені, що комбат заборонив мене випускати за територію.

Тоді я звернувся за допомогою до Олени Вербицької (радник заступника голови Адміністрації президента, — Ред). Вона почала екстрено шукати машину, щоб мене звідти вивезли, але проблема була навіть вийти за територію.

Ми спілкувалися з Оленою повідомленнями, щоб ніхто не знав. Вона мені повідомила, що приїде машина і мені допоможуть звідти вибратися. Головне було вийти за територію.

Я залишив всі речі, взяв з собою тільки документи і зміг вийти за КП (благо, що там були знайомі хлопці). Звідти мене забрала машина і перевезла до Києва.

«Ми з ним самі розберемося»

Як розповів Васильчук, незабаром після цього його викликали в оперативне командування і сказали, що він повинен знову їхати в розташування свого батальйону і оформити своє звільнення «як годиться».

Я сказав: «Не питання, я поїду, але я не впевнений, що звідти повернуся, якщо буду один». Після довгих суперечок мені виділили одну людину з сухопутки і ще з нами був озброєний офіцер з харківської комендатури.

Як тільки ми прибули з ними в підрозділ, то «Філін» вийшов і сказав їм: «Ви, хлопці, сідайте в машину і їдьте, а він залишається з нами. Ми самі з ним розберемося». Добре, що хлопці виявилися тлумачні і сказали, що у них наказ повернути мене до Харкова. Думаю, що це мене і врятувало, бо Власенко був налаштований агресивно.

«Філін» не боїться нічого і нікого, йому по барабану на всіх. Я не раз чув як він кидався фразами: «Ви хоч до міністра звертайтеся, я все вирішую». Є у нього зав’язки і в Генеральному штабі. При цьому він обожнює грати на публіку, принижувати людей. Йому все одно — офіцер ти чи ні, хто стоїть навколо вас. Натура в нього така.

У підсумку ми залишилися там ночувати, а годині о сьомій ранку нас підняли, відвели до нього і він сказав: «Забирайте документи і валіть».

«Багато хто боїться йти проти «Філіна»

Найголовніше, коли все це сталося з грудня мені не виплачувалося грошове забезпечення. Нібито я весь цей час знаходився в СЗЧ, хоча у них перебували виписному документи, в яких було все вказано. І під ними Власенко безпосередньо ставив свою печатку.

Але тепер він говорить, що ніяких документів немає, а я давно виведений за штат. В сумі вони повинні мені більше 100 тисяч гривень. Я звертався вже до найрізноманітніших інстанцій, але ніхто нічого не може з ним вдіяти. Знаю, що багато хто просто боїться йти проти «Філіна».

P.S 6 квітня оперативне командування «Схід» назначило в батальоні службову перевірку.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

Чтобы получать лучшие новости, подписывайся @ntinua

Бий своїй, щоб чужі боялися: жахи в українській армії
×
Жми «Нравится», чтобы читать нас на Facebook