Порочне коло псевдореформаторів

Це історія не про щеплення. І не про ринок землі. Це історія про те, що не треба слухати людей, які зробили все, щоб Україна опинилася в становищі бідного родича

Осколки Партії регіонів вимагають звільнити Уляну Супрун через епідемію кору. Епідемію, яка виникла через те, що люди перестали робити щеплення.

А щеплення люди перестали робити тому, що міністр охорони здоров’я від Партії регіонів закуповувала і продавала барижну вакцину свого сина, яка призводила до смертей людей і навряд чи рятувала від кору. І тепер ці люди самі вимагають звільнити міністра, яка закуповує сучасні вакцини через міжнародні організації, покаравши її за свою жадібність і дурість.

Це спільна історія для України: люди спочатку роблять гидоту, а потім «своїм прикладом» доводять, що нічого робити не можна в принципі. А інститут репутації в країні відсутній. І кожен «барига» – не має значення, торгує він бурштином чи торгував барижними вакцинами – може прийти в телевізор і розповідати, як жити далі.

Спочатку ці люди провели «приватизацію 90-х». І тепер активно розповідають людям, що приватизація – це зло. Звичайно, те що вони робили, – зло. Але це не було приватизацією.

Це не було прозорим і чистим продажем, без додаткових умов. Це були схеми. Які, до речі, як і сьогодні, прикривалися зокрема й турботою про вітчизняного виробника. І преференції українців. Вітчизняних інвесторів.

Розірвати це порочне коло може тільки політична воля першої особи

Закінчилося олігархатом. І тепер ці люди лякають громадян України приватизацією в цілому, кажучи, що хай вже краще у держави. Адже вони продовжують сидіти на потоках державних компаній. Але варто прийти адекватній людині і сказати – давайте продамо на відкритому конкурсі, нехай переможе той, хто дасть кращу ціну і без додаткових умов (а-ля покупець повинен мати досвід роботи в Україні, любити футбол, і прізвище повинно бути на конкретну букву), – як його тут же затаврують ворогом народу. Затаврують люди, що нажилися на схемах 90-х і використовують цей фантомний біль для того, що продовжувати наживатися.

Ці ж люди твердять, що ринок землі – це погано. І не тому, що ринок землі – це погано, а тому що «це погано в Україні, адже в Україні все, що не робиться, погано». І це говорять люди, які своїми руками робили все в Україні. І так, робили погано. І заробляли на цьому.

До речі, як і з вакциною від кору. Адже якщо прибрати Уляну Супрун і іноземні закупівлі, то можна знову продавати людям барижні вакцини своїх дітей.

На початку 90-х люди в Україні підтримували введення ринку землі. 70% були за. І це природно, тому що важко логічно пояснити, коли люди виступають за те, щоб їм щось забороняли. Зараз 70% проти. Тому що всі ці 20 років вони бачать, як «досвідчені господарники» керують і бояться довірити їм ще щось. І, одночасно, слухають цих найдосвідченіших господарників зараз, коли вони доводять, що робити ринок не можна в принципі.

Не те, що треба зробити ринок правильно і не так, як завжди, а не можна взагалі. Це як стверджувати, що вакцинація – це погано на основі того, що представники Партії регіонів продавали колись барижні вакцини.

І розірвати це порочне коло може тільки політична воля першої особи, як в медичній реформі. Особа, яка просто прийде і зробить. І через рік, якщо б ринок землі запрацював, люди б побачили, що ніякі олігархи або китайці не скупили всю землю, а ось вартість паїв, оренда і врожайність ростуть – і гривня навіть виграє від цього. І кінець світу не настав. Тому що просто хтось взяв і відкрив ринок, прибравши державу звідти, де їй не місце і встановив прозорі правила без обмежень, що дають перевагу куму і куму кума.

Все залежить від того, хто буде реалізовувати реформу. І під чиїм контролем. І покаже, що реалізовувати правильні речі можна правильно, а не традиційно, по-українськи. Така можливість є. Особливо зараз, коли влада перебуває під контролем – навіть не у суспільства, на яке влада поки що може чхати – а кредиторів.

І так, краще б ця перша особа була не звичним фейсом з телевізора. Тому що звичні фейси вже робили. І ми знаємо як. І довірити їм зробити ще щось дійсно важко. Але якщо є вибір робити правильно при обридлому фейсі (але під контролем МВФ) або не робити взагалі, то краще робити. Адже не робити не можна.

Тому що годинник цокає. І світ рухається вперед. Залишаючи нас далеко позаду. І не можна просто відкладати рішення проблем. Бо ще трохи, і всі школи довелося б закрити на карантин. Бо ще трохи, і державні підприємства доведеться всі здати на металобрухт. Бо ще трохи, і помруть всі власники паїв, яким так і не дали скористатися своїм правом власності.

Це історія не про щеплення. І не про ринок землі. Це історія про те, що не треба слухати людей, які зробили все, щоб Україна опинилася в становищі бідного родича. Їх слова нічого не значать. Тому що за них говорять їх справи. І своїми ж справами вони докоряють тим, хто хоче зробити правильно.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

Чтобы получать лучшие новости, подписывайся @ntinua

Порочне коло псевдореформаторів
×
Жми «Нравится», чтобы читать нас на Facebook