ЛЕНТА

Війни не буде: Чому Трамп вирішив укласти перемир’я з Китаєм

Чинна адміністрація США, можливо, досягла не всіх цілей, які ставила перед початком “торговельної війни” з Піднебесною. Але припинення цього протистояння однозначно відкриває перед Вашингтоном нові можливості

Після дводенних перговорів у Вашингтоні між віце-прем’єром Держради Китаю Лю Хе та президентом США Дональдом Трампом було досягнуто попередньої домовленості про набір заходів, які можуть зупинити сповзання стосунків між США та Китаєм до відкритої торговельної війни.

“Ми ставимо торгову війну на паузу”, – заявив міністр фінансів Штатів Стівен Мнучін. Введення мит на китайські товари в обсязі $ 150 млрд на рік, за допомогою яких Вашингтон збирався покарати Пекін за недобросовісну торгівлю і крадіжку технологій, “відкладено на час виконання рамкових домовленостей”, заявив посадовець.

Досягнуті між країнами домовленості передбачають, що Китай, задля уникнення тарифного удару Вашингтону, пообіцяв відкрити доступ на свій ринок американським товарам. На немалу суму у $200 млрд на рік. Головними складовими зростання експорту стануть енергоносії (у першу чергу — скраплений газ), а також продукція машинобудування та сільського господарства США. Детальніші умови примирення обговорюватиме в Пекіні міністр торгівлі Уілбур Росс.

До слова, Китай вже й так є найбільшим покупцем американського газу в Азії – на нього припадає третина всіх експортних поставок, обсяг яких в минулому році збільшився в 3,6 рази, до 19,7 млрд кубометрів.

Звичайно, досягнуті угоди (фундамент яких було закладено іще під час зустрічі Трампа з Сі Цзиньпіном) не вирішують всіх суперечностей між США та Китаєм. Залишається питання крадіжки Піднебесною технологій за допомогою інвестицій в американські хай-тек компанії, нервова геополітична ситуація довкола спроб Китаю закріпитись на спірних островах Південнокитайського моря, та маса інших подробиць. Але навіть подібне часткове примирення дає помітні переваги як Вашингтону, так і Пекіну.

По-перше, примирення США з Китаєм збільшує шанси на жорсткіший та краще скоординований міжнародний тиск на Північну Корею, доля переговорів з якою знову зависла на волосині. Цей тиск може схилити Кім Чен Ина до повернення за стіл переговорів. По-друге, можливе повернення на американський ринок великих китайських виробників електроніки може підсилити фактичний ефект санкцій проти Ірану, в порушенні яких у Вашингтоні підозрювали саме китайські компанії. Зараз, ставши перед вибором між торгівлею з Іраном та торгівлею зі США, більшість із них явно оберуть друге. По-третє, істотне зростання поставок американського газу до Китаю зменшить залежність економіки Піднебесної від Росії. Звичайно, наразі масштаби цих поставок недостатні для істотного впливу на ринок. Але розвиток торгівлі скрапленим газом спричинить будівництво відповідної інфраструктури, яка, в свою чергу, здешевить і спростить наступні поставки.

Натомість припинення торговельної війни зі США помітно ослабить напругу, в якій опинилась китайська економіка після початку протистояння. Керівництво Китаю зможе зосередитись на досягненні стратегічних цілей, задекларованих Сі Цзиньпіном, а не займатись безперервним “гасінням пожеж” у тій чи іншій корпорації, що опинилась в складній ситуації після оголошення про ймовірність антикитайських санкцій США.

Втім, рішення Дональда Трампа щодо зупинки торгової війни з Китаєм немало впливає і на внутрішньополітичну ситуацію у його державі. Довкола торговельних санкцій проти Пекіну від самого початку розгорілось жорстке протистояння між людьми з оточення Трампа — на кшталт радників Стіва Беннона та Дена Дімікко — та традиційними представниками республіканської партії США. Чимало із яких, до слова, є членами Конгресу — і мають власний аграрний бізнес, який неминуче постраждав би від китайських контрсанкцій.

Перші вимагали прийняття санкцій задля “порятунку Америки” – а інші грозили втратами на виборах і відмовою від підтримки президентських ініціатив у Конгресі. В результаті Трамп вчинив те, що вчинив — накликавши на себе гнів колишніх соратників, але забезпечивши лояльність ключових однопартійців.

І хоча той самий Беннон — а разом із ним навіть частина противників Трампа із демократичного табору — говорять про “капітуляцію перед Китаєм”, насправді ситуація не виглядає на поразку. У всякому разі, Вашингтон досягнув чималих торговельних преференцій порівняно із ситуацією перед конфліктом. Чи можна було досягнути більшого в разі збереження жорсткої риторики — питання спірне. В будь-якому разі, завдяки діям президента США формування “антиамериканської коаліції” у складі Китаю та Росії знову ідкладається на невизначений термін.

Натисніть, щоб прокоментувати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Події

вгору
Do NOT follow this link or you will be banned from the site!